Розвиток творчих здібностей учнів

засобами образотворчого мистецтва

«Витоки здібностей та обдарувань дітей –

                   на кінчиках їхніх пальців. Від пальців,

                         образно кажучи, йдуть маленькі струмочки, 

які живлять джерело творчої думки»

В.О.Сухомлинський

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.

Кожна людина, яка б вона сильна, цілеспрямована, практична не була, прагне до досконалості та  краси.

Їй потрібно те життєдайне джерело, яке б наповнювало душу енергією, розум – мудрістю, а життя – красою...

Звичайно, цю важливу роль відіграє мистецтво. Людина, яку надихнули ніжні звуки чудової мелодії, неперевершений спів поезії, а чи незабутній, різнобарвний слід пензля на полотні, здатна на справді великі справи.

Серед інших видів мистецтва образотворче мистецтво унікальне  у вирішенні задач як художнього, так і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприйняття образотворчого мистецтво, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших форм творчості, що емоційно захоплюють. Адже, як відомо, дитя, яке ще не вміє зв’язно говорити, висловлювати свої думки, вже намагається чи то на клаптику паперу, чи то на стіні будинку, намалювати деякі невідомі йому штрихи. Або з охотою береться до розфарбовування кольоровими олівцями замальовок.

Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній «дрімає» якийсь талант, то треба, щоб він розкривався на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В.Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності.

Ще донедавна у шкільній практиці образотворче мистецтво було так званим «другорядним» предметом і обмежувалося, у кращому разі, такими видами діяльності учнів, як малювання та бесіди про мистецтво, а в гіршому – використовувалося для того, щоб «наздогнати» математику.

В останні роки спостерігається тенденція до позитивних змін.

Загальною метою образотворчої освіти є розвиток у дітей високих естетичних ідеалів на основі особистісно-ціннісного ставлення до реального світу та творів мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і створення художніх образів, формування потреб і здібностей до творчої самореалізації у процесі художнього осмислення світу.

Люблю свою професію. Ось лише 4 роки – вік мого професійного зростання. Не відразу, а крихітками, цеглинками твориться моя методика, моя педагогічна майстерність. Та з самого початку для себе постановила: не копіювати нічиєї манери! Наслідувати, продовжувати, спостерігати за роботою досвідчених колег, але вчитися самій; визнавати і шанувати індивідуальну манеру інших, виробляючи свою. Чим більше й краще готуєшся до уроків, тим сильніше бажання говорити самому, слухати себе. Але ж стримувати свою «готовність», щоб пробудити активність класу, – це, мабуть, і є мудрість вчителя.

Творчість учителя породжує творчість учня. Діти – барометр нашої роботи. Виходячи з цього, визначила для себе чотири непорушні вимоги: працювати особистісно, сучасно, артистично, творчо.

Професія вчителя не терпить шаблону, відставання від вимог часу. Людина, яка присвячую себе їй, повинна мати всі ті якості, що їх вона хоче виплекати в своїх учнях. Нова людина може бути вихована тільки новою людиною.

Основні свої завдання вбачаю у:

1.розвитку творчих здібностей школярів;

     2. особистісно-орієнтованому навчанні;

3.створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини;

4.розвитку учнів через гру;

5.урізноманітненні форм і методів навчання.

З свого досвіду роботи помітила, що із перших днів перебування дитини у школі, вона із задоволенням зображає на папері все, що бачить, уявляє, що її оточує (маму, тата, дерева, птахи, квіти і т.д.).

Свою творчість як педагога я бачу у виявленні нових методів взаємодії вчителя й учнів або у відкритті нових і перспективних педагогічних можливостей уже відомих методів.

На моїх уроках мають місце такі методи навчання:

1. (розповідь-пояснення, бесіда).
2. (ілюстрація, демонстрація).
3. (навчальна праця).

4.Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності:

створення ситуації інтересу  (використовую пізнавальні ігри, кросворди, ребуси, беремо участь у конкурсах). Я вважаю, що розвиток інтересу в    учнів – це засіб активізації навчання, який сприяє кращому засвоєнню знань. Цікаво учням – цікаво з ними і мені. Байдужість у навчанні негативно впливає на всіх учасників навчального процесу.

Пізнавальні ігри, як метод  на моїх уроках, набувають великого значення для стимулювання та формування інтересу до знань (ігри-подорожі, вікторини тощо). У грі обов'язково є ведучі, виконавці, експерти, глядачі.

 Розробляючи художньо-дидактичні ігри, я враховую чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.

Художньо-дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри-подорожі або екскурсії, ігри-змагання .У ході роботи використовую такі форми як:

1.стимулювання дітей (роз'яснення мети навчального предмета – метод стимулювання, основним правилом якого є: «Це згодиться в житті», «Без цього не можна бути освіченою та культурною людиною», «У майбутньому це стане тобі необхідним»);

2.заохочення учнів у навчанні (оцінка учня за успіхи, усне схвалення та осуд педагога);

З.міжпредметні зв’язки.

В ході організації практичної діяльності учнів використовую такі форми роботи:

1.педагогічний малюнок – показую самий процес виконання малюнка   будь-якою технікою, пояснюю той чи інший прийом роботи, конструктивну побудову предмета тощо. Виконую педагогічний малюнок крейдою на дошці або на великих аркушах паперу аквареллю чи гуашшю;

2. схематичні малюнки і таблиці – показую основні етапи виконання малюнка та інші методичні вказівки. Їх використовую при поясненні законів перспективи, понять «холодні»  та «теплі» кольори тощо. Таблиці можуть заміняти педагогічний малюнок, що економить час учнів.

      Я намагаюся, щоб уроки образотворчого мистецтва були цікавими для дітей. Адже вони здатні увести учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від власної творчості. У процесі роботи вишукую наявність задатків в учнів, які поступово розвиваю і перетворюю через певний час у здібності.

Одним із можливих варіантів розв’язання проблеми є застосування нестандартних форм проведення уроків, до яких я часто звертаюся у своїй практиці:

• бінарні уроки;
• інтегровані уроки;
• урок-діалог;
• урок-дослідження;
• урок-панорама ідей;
• урок-аукціон;
• урок-ярмарок;
• урок-мандрівка;
• урок-картинна галерея;
• урок-екскурсія .

Під час таких уроків учні намагаються показати все своє уміння, продемонструвати знання в різних видах і жанрах мистецтва.

На власному досвіді переконалася, що сутність сучасного уроку полягає не лише в змісті, а й у методиці його побудови, використанні нестандартних форм навчання.

Подорожі в світ краси природи – екскурсії відіграють важливу роль в естетичному вихованні дітей, в розвитку їх спостережливості. З практики помітила, що доречно водити учнів в одне і теж місце в різні пори року. Тоді вони бачать, як природа змінює своє вбрання, спостерігають її багатобарвну палітру.

Перш за все навчаю учнів спостерігати оточуючий світ: бачити красу цвітіня дерев на ввесні, кольрову гаму осіннього листя,  звертати увагу на небо, хмаринки, що нагадують  різні придмети, схід і захід сонця, на різнобарвного метелика, на сніжинку яка впала, на веселку після дощу. Для цього даю дітям домашнє завдання на спостереження. Наприклад, перед вивченням теми: «Анімалістичний жанр.», діти  спостерігають за своїми домашніми улюбленцями – собакою, кішкою, хом’ячком, звертають увагу на  будову і пропорції їхнього тіла, колір шерсті, повадки.

Під час екскурсії, до шкільного саду, звертаю увагу дітей на форму дерев, колір їх стовбурів, красу різнобарвного листя, колір неба, землі, трави, положенням сонця, розміщенням тіні від дерев тощо. В.О. Сухомлинський казав, що осмислення краси|вроди| – це основа, стрижень|стержень| естетичної освіти|утворення|, серцевина тієї естетичної культури, без якої відчуття|почуття| залишаються глухими до всього прекрасного. Він давав пораду: «зупинися|зупиняйся| і ти в подиві перед красою|вродою|, в твоєму серці тоді теж|також| розцвіте краса» [10, 371].

Використання цих форм уроків, я вважаю, що має певні переваги, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незміненою структурою; сприяють підвищенню активності учнів, а отже – і ефективності уроку. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, на мою думку,  нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці учнів.Тому на кожному уроці я вишукую неординарні засоби і методи їх проведення.

У своїй роботі впроваджую інноваційні технології, поєдную групові та індивідуальні форми роботи.

Застосовую  елементи  інтерактивних, комп’ютерних технологій та формування творчої особистості.

Характерна риса сучасних інформаційних технологій полягає у тому, що вони надають практично необмежені можливості для самостійної і спільної творчої діяльності вчителя й учнів. Із авторитарного носія істини вчитель перетворюється на учасника продуктивної діяльності спільно зі своїми учнями. За допомогою комп’ютерних засобів створюється сприятливе середовище для розвитку інтелекту кожної дитини.

Мультимедійна презентація нині розглядається як дидактичний засіб навчання. Мультимедійну презентацію можна віднести до електронних навчальних посібників, але з таким застереженням: електронний навчальний посібник – це самостійний засіб навчання, а презентація – допоміжний, що потребує коментарів і доповнень учителя.

За допомогою мультимедійних презентацій на уроці можна реалізовувати різноманітні форми навчально-пізнавальної діяльності – фронтальну, групову, індивідуальну.

Працюю над розвитком навчальних, інтелектуальних і творчих можливостей учнів початкових класів.

Віддаю перевагу таким інтерактивним прийомам та методам:

• акваріум;
• асоціативний кущ;
• ажурна пилка;
• мікрофон;
• мозкова атака;
• навчаючись – учусь;
• рефлексія;
• рольова гра та інші.

У своїй роботі намагаюсь дотримуватися принципів диференціації та індивідуалізації навчання. Враховую принципи особистісно-орієнтованого навчання та наступності, розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні можливий і доступний.

 Головні етапи, за якими відбувається розвиток малювання у дитини:

1.Достадійна фаза (від 2 до 4 років) – зображення каракулів, штрихів, безформного зображення елементів.

    2. І стадія (від 4 до 6 років) – схематичні зображення, далекі від реальних предметів; зображення людини – це «головоноги»; дитина малює по пам’яті, те, що знає, а не те, що бачить.

3. ІІ стадія (від 6 до 8 років) – виникає почуття форми та лінії; народжуються паростки зображення, схожого на дійсність.

4. ІІІ стадія (від 8 до 12 років) – з’являється силует чи контур, але ще відсутні перспектива і пластичність форми.

Вважаю, що розвиток творчої уяви також здійснюється через:

   «Неправильний малюнок» – заздалегідь підбираю малюнок з навмисними помилками, який вчить учнів аналізувати, а не бездумно дивитись на картинку.

Ребуси, загадки, кросворди – використовую для того, щоб не плутати терміни, адже потрібно створити асоціації.

     Хвилинки-веселинки – застосовую для підвищення настрою, для виклику позитивних емоцій.

    Нетрадиційні техніки і матеріали.

Важливе місце на моїх уроках образотворчого мистецтва являє ознайомлення з нетрадиційними техніками:

1.жмаканим папером – занурити у фарбу жмаканий папір і зробити відбиток на папері, домалювати пензлем необхідні деталі;

1. – виконується за допомогою фарби та зубної щітки;

      3.пальцевий живопис – малювання за допомогою пальців та долоні ягід, квітів, тварин тощо;

1. – скласти аркуш паперу навпіл і розгорнути. На одну сторону аркуша викласти довільно змочену у фарбі нитку, накрити іншою частиною аркуша і потихеньку витягувати нитку.
2. – під музику діти малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії. Після прослуховування музики, діти розплющують очі та доопрацьовують малюнок кольором;

   6.свічкою – на аркуш паперу наноситься малюнок свічкою. Він є,        але його не видно. Пропонується зафарбувати фон і подивитись,     що вийшло.

При ознайомлені з графікою на уроках образотворчого мистецтва  я використовую такі види технік:

1.  
2.  

3.монотипія на склі;

4.монотипія «близнята».

З гратографією проводжу знайомство у 5 класі. Це є техніка гравюри на вощеному папері. На цих уроках формую поняття про теплу і холодну гаму кольорів, розвиваю образне мислення, композиційні навички; вчу учнів виконувати композиції без попередньої промальовки олівцем.

В 5 класі учні ознайомлюються з технікою монотипії на склі. У ході таких уроків вчу дітей прийомам і методам художнього відтворення образів довколишнього середовища, користуючись технікою монотипії; розвиваю уміння бачити у різноманітних лініях, задуману композицію (зимовий пейзаж), формую охайність, самостійність, бажання творити прекрасне довкола себе.

Я помітила, що використання нетрадиційних технік на уроках з образотворчого мистецтва допомагає дітям у подоланні негативних емоцій. Тобто мимоволі здійснюється психологічна корекція, яка допомагає знімати негативні емоційні переживання дітей. Це сприяє підвищенню рівня самоповаги та нейтралізації захисних симптомокомплексів (тривожність, недовіра до себе, відчуття меншовартості, ворожості, конфліктності, труднощів у спілкуванні), спричинених внутрішніми конфліктами особистості. Тому стараюся правильно поставити завдання – навчати дітей відтворювати навколишній світ, творчо мислити, уявляти, а також позбуватись негативних емоцій та переживань, що виникають у школяра в ході виконання практичних завдань з образотворчого мистецтва.

 

Висновок

Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.

Отже, впевнено можу стверджувати, що образотворче мистецтво – це один із видів мистецтва, що найбільш потрібний людині: від народження – до смерті.

Специфіка предмета «Образотворче мистецтво», на мою думку, дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання, сформувати творчу особистість  школяра.

З свого досвіду роботи відстежила, що учні надзвичайно полюбляють уроки образотворчого мистецтва, адже на них вони можуть повністю себе реалізувати. Найбільше учням  подобається ілюстративне малювання. Для цього вони використовують свої знання, набуті під час читання казок, а також проявляють елементи власної фантазії. Також учні чудово справляються із декоративним малюванням, яке дає  їм змогу «вилити» свою уяву на альбомний лист. Із захопленням працюють в різних нетрадиційних техніках малювання. Це сприяє розвитку мислення, уявлення дітей та змушує їх співставляти елементи реального і фантастичного.

Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, вихо­вує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять учні вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію.

Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.

До кінця курсу учні знають чимало творів образотворчого мистецтва, добре справляються з композиціями на задану тему. Можливо, з наших учнів у майбутньому не буде жодного професійного художника. Завдання педагога не в цьому.

   Ми допомагаємо дітям опанувати мову мистецтва!

   Навчаємо здатності почувати гармонію і створювати її своїми руками!

   Формуємо творчу особистість, даємо дитині можливість глибше увійти у світ мистецтва, у царство краси!

        Розвиваємо творчі здібності, художнє мислення й уяву.

І якщо на уроці в учнів захоплено заблищали очі і хоча б у декого з них  потягнулася рука до олівця або пензля, а на чолі між брів з’явилася «складочка серйозності», у цю мить відчуваємо: у дитини виник інтерес, отже, формується позитивне ставлення до навчання, до нашого предмета! Виходить, сьогодні мета уроку досягнута!

Підсумовуючи сказане, я хочу наголосити, що учень може добре не знати математику або погано читати,  але чудово малювати. Отже, у нього добре розвинене почуття прекрасного.

Людина, що тягнеться до краси, постійно вдосконалюється. Завдяки таким людям вдосконалюватиметься і навколишній світ, а заодно і добрішатиме. Адже, як відомо: «Краса врятує світ».

            За допомогою малюнку дитина самовиражається.

Уміймо бачити і дарувати красу! Учімося створювати її! І тоді світ неодмінно стане привабливішим, привітнішим та досконалішим.

 

Список використаної літератури

1. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи – К.: «Початкова школа». – 2006. – С. 394-429.
2. Бардакова Ю.Є. Інтелектуальні ігри в початковій школі // Упоряд.        Ю.Є. Бардакова. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 192 с.
3. Бутрім В. Інтерактивні дидактичні ігри в початковій школі. – К.: Шк. світ, 2007. – 112 с.
4. Євченко М. Образотворче мистецтво у початковій школі – погляд практика // Початкова школа. –  2011. – №9. – С.59-60.
5. Огієнко Т., Філіпова Н. Довідник молодшого школяра: образотворче мистецтво // Початкова школа. –  2005. – №6. – С.№7, 2006 р. – С.39-41.
6. Приймич Л. Розвиток учнів в умовах творчого навчання // Початкова школа. –  2011. – №6. – С.9-11.
7. Середа О. Розвиток естетично-творчої діяльності молодших школярів засобами різних видів мистецтв // Початкова школа. –  2007. – №2. –   С.57-58.
8. Скворчевська О.В. Ігрові методики роботи з учнями 1-4 класів. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 207, [1] с. – (Серія «Школа класного керівника»).
9. Суховірський О. Психологічні передумови використання комп’ютерних засобів і технологій в початковій школі/ О. Суховірський// Проблеми початкової ланки освіти в контексті розвитку світових тенденцій: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Хмельницький; Івано-Франківськ, 2003. – С.37-42.
10.  Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. – М.: «Просвещение», 1979. – С. 371.
11.  Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 3 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 104 с.
12.  Хомич С. Використання мультимедійних засобів у навчально-виховному процесі початкової школи  // Початкова школа. –  2010. – №11. – С.41-43.
13.  Чекіна О.Ю. Інтегровані уроки в початковій школі. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. – 192 с. (Серія «Педагогічні інновації. Майстерня»).
14.  Юхимчак Н. Розвиток творчих здібностей молодших школя  // Початкова школа. –  2005. – №6. –С.15-16.
15.  Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва // Початкова школа. –  2007. – №11. – 39-40.